Написано: Лю Цзяоцзюань

Після пробудження знову BTC піднявся до 70 тис. доларів. Вранці, коли їхав на машині, по радіо звучала новина про те, що очікування зниження ставки ФРС у березні не справдилися, що стерло всі прибутки цього року.

Останнім часом загострилася криза в Близькому Сході, і світові фінансові ринки зазнали коливань. За класичною фінансовою логікою, геополітичний конфлікт має підвищити ціну на золото — ця ідея ґрунтується на його тисячолітній ролі як активу-укриття, і є природною реакцією ринку. Однак у березні 2026 року ринок показав інше: ціна на золото тривало знижувалася, пробивши важливий рівень підтримки в 4500 доларів, тоді як падіння біткоїна було значно меншим, ніж у традиційних ризикових активів, таких як акції, і проявляло ознаки «відносного укриття».

Ця аномальна диференціація, з одного боку, здається простою різницею у цінових трендах активів, але глибше вона відображає структурну зміну, яку ринок довго ігнорував: групи інвесторів у золото та біткоїн починають кардинально розходитися. Перші — це центральні банки та традиційні фінансові інститути, другі — роздрібні інвестори та учасники нових ринків. Обидві групи реагують на кризу зовсім по-різному, керуючись різними логіками.

1. Два типи укриття: дві логіки

Щоб зрозуміти цю диференціацію, потрібно спершу з’ясувати, хто торгує і чому.

Ринком золота вже давно керують не роздрібні інвестори. За даними Всесвітньої ради з золота, за останні п’ять років центральні банки купили понад 1000 тонн золота щороку — це найвищий рівень з часів від’єднання долара від золота в 1971 році. У 2020 році частка золота у міжнародних резервів сягнула 14,4%, що стало рекордом за 20 років. Центральні банки таких країн, як Росія, Китай, Туреччина, Індія, стали головними покупцями на ринку.

Логіка купівлі золота центральними банками суттєво відрізняється від поведінки роздрібних інвесторів. Доктор Гарвардського університету Метью Ферранті у своїй статті 2022 року аналізує цю поведінку [2]. Він виявив, що з 2016 по 2021 рік країни, які ризикували потрапити під американські санкції, збільшували свої запаси золота значно швидше, ніж інші. Це логічно: золото — це актив, який майже не підконтрольний жодній суверенній державі. Коли ваші валютні резерви можуть бути заморожені, а облігації США — дефолтовані, фізичне золото стає останнім засобом платежу.

Це хеджування суверенних ризиків. Рішення центральних банків приймаються довгостроково, і вони майже не реагують на короткострокові коливання цін. Вони купують золото не через його дешевизну, а з стратегічних міркувань.

У той час як мотивація ринку біткоїна зовсім інша. Хоча за останні роки участь інституційних інвесторів зросла, ціновий вплив все ще перебуває у руках роздрібних. Ці інвестори — з усього світу, особливо з країн з високою інфляцією фіатних валют, таких як Туреччина, Аргентина, Нігерія — сприймають біткоїн як альтернативу збереженню вартості у боротьбі з девальвацією.

Їхня логіка — це недовіра до фіатних валют. Після 2020 року глобальна політика кількісного пом’якшення змусила багато людей усвідомити, що їхні готівкові кошти знецінюються. Обмеження у 2100 мільйонів біткоїнів створює психологічний орієнтир для захисту від інфляції. У кризові часи вони не думають стратегічно, а діють інстинктивно — купують не для багатства, а щоб зберегти цінність своєї праці.

Отже, маємо два різні типи укриття: одне — проти політичних ризиків держав, інше — проти інфляції особистих заощаджень.

2. Історичні прояви криз: від зближення до розходження

Аналізуючи рух цін біткоїна і золота за останнє десятиліття, можна простежити чітку еволюцію.

До 2020 року кореляція між цими активами була нестабільною. У 2013 році під час кризи в Кіпрі біткоїн різко зріс, його вважали раннім сигналом укриття; у 2020 році на початку пандемії кореляція знизилася, і обидва активи рухалися синхронно — і вниз, і вгору.

Проте після 2023 року ситуація змінилася. За даними CoinMetrics, 30-денна ковзна кореляція між біткоїном і золотом зросла з 0,72 у 2021 році до -0,12 у 2023-му, а в першому кварталі 2026 року опустилася до -0,35 [3]. Це означає, що активи почали рухатися у протилежних напрямках.

Цей переломний момент співпадає з прискоренням купівлі золота центральними банками і процесом інституціоналізації біткоїна. Після конфлікту між Росією та Україною у 2022 році, коли близько 300 мільярдів доларів валютних резервів Росії були заморожені, це стало поштовхом для переосмислення безпеки доларових резервів. З того часу золото стало пріоритетним активом для багатьох центральних банків. Водночас, схвалення американського ETF на біткоїн привернуло інвестиції традиційних фінансових інститутів, змінюючи структуру інвесторів.

Отже, з’явилася цікава ситуація: коли центральні банки стратегічно купують золото, його ціна іноді падає. Чому? Тому що їхні покупки — це контрциклічні дії: вони прагнуть купити більше за нижчою ціною. Водночас, ринок біткоїна, керований роздрібними інвесторами, залишається відносно стабільним через страх перед девальвацією фіатних валют.

Це не означає, що укриття у золото втратило свою силу, а радше — що його цінова логіка тепер підпорядкована суверенним потребам.

3. Концепція цифрового золота: від міфу до корекції

З моменту появи біткоїна його називали цифровим золотом. Ця ідея базується на кількох ключових припущеннях: обмеженій кількості, стійкості до інфляції, ролі як активу-укриття та засобу збереження цінності. Однак у кризових ситуаціях ця концепція зазнала випробування реальністю.

Якщо біткоїн справді є «золотом 2.0», то під час геополітичних криз він мав би зростати так само, як золото, або хоча б не падати більше за нього. Але реальність — золото падає, а біткоїн залишається відносно стабільним — і ці активи розходяться.

Чи означає це, що концепція цифрового золота помилкова? Не зовсім. Можливо, правильніше сказати, що: укриття у біткоїні і в золоті — це не одне й те саме.

Золото захищає від суверенних ризиків — коли довіра між державами руйнується, і фіатні резерви можуть бути заморожені, воно залишається непорушним активом. Біткоїн же — це захист від ризиків фіатної валюти — коли центральні банки друкують гроші і девальвують валюту, або коли банківська система опиняється під загрозою.

З цієї точки зору, біткоїн і золото — не конкуренти, а доповнення. Вони обслуговують різні потреби і цільові групи інвесторів.

У статті Ферранті є важливий висновок: у разі санкційних ризиків, оптимальна частка біткоїна у портфелі центрального банку може становити близько 5%, а при відсутності достатньої кількості фізичного золота — до 10% [4]. Але навіть тоді золото залишається пріоритетом через його фізичні властивості і надійність у екстремальних ситуаціях.

Отже, щоб біткоїн справді став цифровим золотом, потрібно, щоб його офіційно включили до резервних активів центральних банків. До того часу його головним драйвером залишатиметься страх перед девальвацією фіатних валют у масовому сегменті.

4. Майбутній перерозподіл капіталу: різні кризи — різні сценарії

Різні типи криз впливають по-різному на біткоїн і золото.

Якщо це геополітична криза, то золото може зазнати тиску через дії центральних банків, тоді як біткоїн залишиться більш стабільним через попит роздрібних інвесторів на укриття.

При глобальній економічній рецесії ситуація може змінитися. У 2008 році золото зросло після кризи ліквідності; у 2020 році під час пандемії біткоїн спершу обвалився, а потім різко відновився. У таких сценаріях їхні цінові тренди можуть збігатися або навіть біткоїн виявиться більш гнучким.

При гіперінфляції або масовому друку грошей біткоїн зазвичай показує кращі результати. Вже доведено, що у 2020–2021 роках, коли світові центробанки масово друкували гроші, біткоїн став одним із головних вигодонабувачів. Золото ж, навпаки, стримувалося реальними ставками і зростало менше.

Якщо ж виникає системна криза у криптосфері, наприклад, Luna або FTX у 2022 році, біткоїн може різко впасти, тоді як золото стане безпечним притулком.

Отже, для інвесторів важливо не просто ставити питання «чи є біткоїн цифровим золотом», а розуміти, як різні кризи впливають на ці активи і які логіки їх керують.

5. Висновки

Диференціація у рухах золота і біткоїна — це не випадкові коливання, а закономірний результат різних потреб у захисті, структур інвесторів і епох.

Золото — це відповідь на страх перед домінуванням долара і ризиками суверенітету. Біткоїн — це реакція масового населення на девальвацію фіатних валют і прагнення до фінансової автономії.

Обидві сили переосмислюють поняття активів-укриттів. У майбутньому, коли знову настануть кризи, ми, ймовірно, побачимо ще більше розходжень і несподіванок. Але одне залишається ясним: ті, хто зможе зрозуміти різницю у логіках цих активів, матимуть перевагу у цій битві за розуміння.

Посилання:

[1] World Gold Council, “Central Bank Gold Reserves - 2025 Report”, 2026

[2] Matthew Ferranti, “Hedging Sanctions Risk: Cryptocurrency in Central Bank Reserves”, *NBER Working Paper*, Nov 2022

[3] CoinMetrics, “Bitcoin & Gold Correlation Analysis (2020-2026)”, Mar 2026

[4] Matthew Ferranti, “Hedging Sanctions Risk: Cryptocurrency in Central Bank Reserves (5-7節)”, *NBER Working Paper*, Nov 2022