Чи справді замінюється Петродолар? Відокремлюємо міф дездоларизації від реальності ринку

Хвиля дездоларизації: що насправді відбувається

Останні роки стали свідками помітного зсуву у глобальному ціноутворенні на товари. Розвиваючіся економіки—зокрема Китай, Росія та Індія—активізували використання нерозрахункових валют у торгівлі нафтою та товарами. Китай і Росія розширили розрахунки у юанях у сирійських транзакціях, тоді як ОАЕ та Індія нещодавно підписали угоди про торгівлю у своїх місцевих валютах. Ці кроки малюють картину зменшення впливу петродолара, проте реальність є набагато складнішою.

Динаміка цього зсуву зумовлена кількома факторами: санкціями США проти великих виробників товарів, геополітичними напруженнями та свідомою стратегією східних економік щодо зменшення залежності від долара. Коли Росія стала найбільшим постачальником сирої нафти для Китаю у 2023 році, більшість розрахунків відбувалися у юанях, а не у доларах. Подібні тенденції спостерігалися у торгових коридорах Близького Сходу та Азії.

Розвінчання міфу про “Закінчення півріччя Петродолара” у червні 2023 року

У 2023 році з’явилася хвиля повідомлень, що 50-річна угода між США та Саудівською Аравією щодо петродолара закінчилася 9 червня. Основні фінансові ЗМІ підхопили цю ідею, випадково вводячи інвесторів в оману щодо геополітичних наслідків. Однак ця інтерпретація суттєво спотворює історичні факти.

Реальна угода 1974 року між США та Саудівською Аравією щодо спільної економічної співпраці була створена для зміцнення двосторонніх економічних зв’язків після нафтового ембарго ОПЕК. Ця домовленість ніколи не передбачала виключної вимоги до ціноутворення у доларах. Навпаки, Саудівська Аравія зберігала можливість приймати платежі у інших валютах, зокрема у стерлінгах, навіть після набуття угодою чинності.

Додаткова домовленість—збережена конфіденційною до її розкриття через запити про свободу інформації у 2016 році—зобов’язувала Саудівську Аравію купувати американські казначейські облігації в обмін на військовий захист США. Ця стратегічна фінансова співпраця суттєво відрізнялася від міфу про “петродоларовий пакт”, що циркулює у соцмережах. Головні економісти провідних інституцій підтвердили цю інтерпретацію: рамки 1974 року були зосереджені на економічній співпраці, а не на жорсткому монополізмі долара.

Структурні переваги долара залишаються цілісними

Незважаючи на помітний зсув у бік нерозрахункових валют, структурна домінанта долара у світових ринках залишається непорушною. Дані Міжнародного валютного фонду показують, що хоча частка резервів у доларах зменшилася, жодна інша валюта не стала надійною альтернативою.

Фактори, що підтримують домінування долара, глибокі. Угода 1945 року між США та Саудівською Аравією—що передувала домовленостям 1974 року—заснувала фундаментальний зв’язок між американською безпекою та енергетичними поставками Саудівської Аравії. Ця геополітична основа виявилася більш стійкою, ніж свідчила сучасна інформація.

Важливо зазначити, що більшість нафтових транзакцій із Саудівською Аравією та іншими членами ОПЕК досі розраховуються у доларах. Навіть коли проміжні операції відбуваються у юанях, рублях або дирхамах, кінцева конвертація у долари для глобальних інвестицій і резервів залишається стандартною практикою. Цей механізм переробки забезпечує збереження центральної ролі долара незалежно від часткової валютної диверсифікації.

Реальна історія: еволюція, а не заміна

Система петродолара зазнає поступової трансформації, а не неминучого краху. Китай, Росія, Іран та регіональні гравці, такі як ОАЕ, демонструють більший інтерес до двосторонніх валютних домовленостей, що відображає як геополітичні напруження з Вашингтоном, так і технологічні можливості для альтернативних систем розрахунків.

Ці тенденції важливі для інвесторів, що слідкують за довгостроковою динамікою валют і ринками товарів. Однак вони не підтверджують заяви про закінчення “пакту” або раптове витіснення нафтових цін у доларах. Механізми, що закріплюють домінування долара—глибока інфраструктура фінансових ринків США, військово-стратегічні партнерства та роль долара як фактичної світової резервної валюти—залишаються досить стійкими.

Міф про крах петродолара спотворює реальні структурні зміни, що відбуваються на периферії світової товарної системи. Розвиваючіся економіки отримують більше можливостей і зменшують залежності, але ці процеси є еволюційними, а не революційними.

Що чекати далі

Міжнародна фінансова система стикається з постійним тиском на диверсифікацію. Ініціативи щодо дездоларизації серед основних торговельних блоків заслуговують на серйозний аналіз. Одночасно, механізм петродолара—хоч і трансформований з 1974 року—продовжує функціонувати як домінуюча модель глобальної енергетичної торгівлі.

Інвесторам слід стежити за тенденціями дездоларизації, не піддаючись сенсаційним заявам про неминучий крах петродолара. Тривала роль долара зумовлена структурними факторами, що виходять за межі будь-якої окремої двосторонньої угоди, забезпечуючи його подальшу центральну роль у глобальній фінансовій архітектурі на найближче майбутнє.