Упродовж останніх років Сполучені Штати та Китай перебувають у стані постійної напруги у сфері економіки та торгівлі. Від підвищення тарифів і експортного контролю до суперечок щодо рідкоземельних елементів, напівпровідників і взаємної недовіри до сільськогосподарської продукції — обидві сторони прагнуть прориву. На тлі трансформації глобального економічного ландшафту та стрімкої реструктуризації ланцюгів постачання, що стимулюється численними високорівневими контактами між лідерами країн, переговори увійшли у «критичне вікно». За офіційною інформацією, 25–26 жовтня економічні й торговельні представники обох держав зустрілися в Куала-Лумпурі (Малайзія) й досягли «базового консенсусу» щодо низки ключових питань.
Під час переговорів сторони провели детальні обговорення щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, експортного контролю рідкоземельних елементів і критичних мінералів, призупинення американських тарифів на китайські товари, а також суднобудування й морської логістики. Міністерство комерції Китаю заявило, що сторони досягли «базового консенсусу» стосовно механізмів реагування на взаємні занепокоєння та погодилися «уточнити конкретні деталі» й розпочати внутрішні процедури затвердження. США також висловили готовність до співпраці на рівноправній і взаємоповажній основі. Наприклад, Китай погодився розглянути питання відтермінування обмежень на експорт рідкоземельних елементів і відновити великі закупівлі сої зі США.
Цей прорив у переговорах впливає не лише на обидві країни, а й може докорінно змінити глобальні ланцюги постачання. Дослідження свідчать, що ланцюги постачання «реструктуризуються» за такими напрямами, як геополітика, експортний контроль високотехнологічної продукції та закупівлі сільськогосподарських товарів. Якщо угоди буде досягнуто, це означатиме зниження окремих ризиків для ланцюгів постачання. Для країн і компаній, що залежать від торгівлі між США та Китаєм, це позитивний сигнал. Водночас конкуренція може посилитися: Китай може ще більше зміцнити свої позиції у високотехнологічному секторі та сфері рідкоземельних елементів, а американський аграрний і експортний сектори отримають нові можливості, але зіштовхнуться з конкуренцією з боку альтернативних постачальників Китаю. Як зазначає The Economist, попередній перехід Китаю на закупівлі сої з Бразилії та Аргентини свідчить про ґрунтовну підготовку країни.
Попри досягнення «базового консенсусу», залишаються кілька ключових викликів:
На що звернути увагу: стежте за зустрічами лідерів обох країн, офіційними заявами, статистикою закупівель сільськогосподарської продукції та реакціями фондових ринків. Загалом цей раунд торговельних переговорів між США та Китаєм є суттєвим кроком уперед, однак невизначеність зберігається. Для новачків достатньо зосередитися на «загальній картині та кількох ключових етапах», щоб зрозуміти суть процесу.





